(авторская песня)
Зажурилася вербиченька
Та й схилилася до водиченьки,
Гіркі сльози ллє у річеньку,
Плаче-тужить кожну ніченьку.
Плаче-тужить ще й звивається,
Все до дуба озивається:
"Прийди-прийди моє серденько,
Обніми-но свою вербоньку,
Закружляй її мерщій в танОк,
Замереж кохання в серпанок.
А серпанок в віти заплети,
Щоби кращої ти не міг знайти,
Щоб ночами тобі снилася,
Щоб додолу не хилилася..."
Закохалася в дуб вербиченька,
Що стояв по той бік річеньки...
Закохалася, похилилася,
Бо
калина
дубу
снилася...