Командир заспішив,
сухо крикнув "Вперед!"
Ми в атаку пішли...
Загарчав кулемет!
Ворог як знавіснів:
Вів прицільний вогонь...
Автомат мій тремтів
У полоні долонь.
Посилав автомат
Кулі в смертний отвіт,
І судомно приклад
Бився в пружний живіт,
Біля вух пролітав
Рій презирливих куль
Хтось попереду впав,
Мов зненацька спіткнувсь...
Він руками махнув,
Й на землі вже затих...
Голови не пригнув
Не схотів чи не встиг!
Не пригнув голови
І віднині солдат
Із корінням трави
Обійметься,як брат!
Та коли він упав
Кулемет в його зойк
Як в намордник попав
Захлинувсь і замовк...
Командир закричав:
"Уперед,молодці!"
Тільки сам не вчував
Чорну кров на щоці...