Пробач мені мою провину,
Що обіцяв,та не здійснив:
Як зможеш,виплач в самотині
Гіркі свої вдовині сни.
У пам'яті твоїй не стерлось,
Яким я був ще при житті,
Як обіцяв тобі:
Повернусь,
І з Перемогою при тім.
Зробив я друге,достаменно!
А перше все ж таки не зміг,
Бо впав я на траву зелену
Останніх фронтових доріг..!
Берлін руїнами простягся...
Я був живим тоді ще,як
Над клятим кублищем -- Рейхстагом!--
Затріпотів радянський стяг.
Ховалось між руїн багато
Тоді ще вбивць-фанатИків.
Нам їх доводилось шукати,
Й викурювать,як тих вовків...
І ось:
сопливе та затяте,
Немов побите цуценя,
В облізлій касці,з автоматом --
Я стрів маленьке фріценя....
Дивилось цьковано на мене...
Я в нього стрілити не зміг!
І впав я на траву зелену
Останніх фронтових доріг..!
Пробач мені мою провину,
Що обіцяв,та не здійснив:
Як зможеш,виплач в самотині
Гіркі свої вдовині сни...