Слова, що шепотів мені тоді,
Я й досі дуже добре пам’ятаю,
Та вже сиджу одна на самоті,
А ти поїхав до чужого краю...
І що робити, ти мені скажи.
Куди подіти кришталеві сльози?
Якісь не рідні, та і не чужі...
В душі – вогонь, а за вікном – морози...
А серце б’ється, як в останній раз,
І знов почути голос рідний хоче.
Можливо, ти не згадуєш про нас,
Та листя кожен день про нас шепоче...