оригінал - Марья Болюх http://www.stihi.ru/2011/03/03/10624
Я настільки загрузла в тобі, саме час допомогу кликати,
Тільки от допоможе хто? Я на крижині серед зими.
Стали майже схожі на овочі, забороненим димом дихати,
Та нехай день іще, місяць, рік - всі забудуть, що десь були "МИ".
Але ж МИ і насправді були, язики злі щоразу тішили:
-Що вона тільки в ньому знайшла? - Люди, чуєте, що за одна?
Байдуже, МИ цілувались потайки, "локшини навішали",
Купували вино - і в ту ніч, де кохались до самого дна.
Та нажаль, вчора - це не сьогодні. І під кригу твоє тепло
Утікло, упливло, і зникло без сліду десь аж за небом
Я тоді опинилась не там. Поруч вже опинився не той.
Зараз тиша лише. Втім, нам більше нічого й не треба.
Ти назавжди тепер мій біль. Я твій гострий осколок в рані, .
Отже, я - божевільний мазо, той, який з кайданів не тікає.
Ми обидва з тобою - ті, що зараз співіснують на грані...
Але вже через рік що були "МИ" вже ніхто не згадає.