ЕЛЕНА ИВАНИЦКАЯ - http://www.proza.ru/avtor/olenaivanytska
ТРЕТЬЕ МЕСТО В ТЕМАТИЧЕСКОМ КОНКУРСЕ НА УКРАИНСКОМ ЯЗЫКЕ "О ЖИЗНИ" МЕЖДУНАРОДНОГО ФОНДА ВЕЛИКИЙ СТРАННИК МОЛОДЫМ
Як моє тіло в певний час розпадеться на атоми,
котрі стануть частинами нових сполук, нового життя,
так мої слова вже зараз розпалися на букви,
і можна складати нові історії з чорних закоцюблених гачків та крапок,
було –
я ніколи тобі не пробачу зраду,
стало –
інколи не я бачу прозу радіо, тб,
було –
як же ти! можеш мовчати! коли мені край! болить,
стало –
боже мій... як вмолить, коли кричати... не можеш...
Викреслити старі тексти,
серед давно виконаних проектів загубити папки з фотами,
тасувати букви, як картярську колоду,
бо вони ж не шахи, де у кожної своє місце,
отаке «лего» –
отакі справи.
Було –
я тебе, серце моє, ніколи не забуду,
стало –
коли серце забуде тебе, уніє моя,
не зовсім зрозуміло, до чого тут унія,
але букв вистачило тільки на це,
і одна «н» у залишку,
невеличке «лего».