У небо промінь сонячний злетів
Та ледве жевріє життя
"..невинні ми, мовляв так Бог звелів
шкода нам та немає вороття"
На грудях в кожного багряний хрест
В очах одне бажання - наша віра
А в сердці клекотить протест
і кожен схожий чимсь на звіра
І лиш вперед крокують "божі діти",
несучи всюди смерть і голод
як не старайся того жаху не спинити
від погляду одного пробирає холод.
Здавалося б і тут ті самі люди
Лишень всевишнього по іншому назвали
Мене здається зараз навіть знудить,
невже за це ви ріки крові проливали?
Навколо смерть панує, подивись
невже ви в цьому Богу поклялись