А прощаться неохота...
Валерий Замесов
Нічого не вдієш: прощатись пора -
Спускає час темну завісу.
Хоч котяться хвилі Дінця і Дніпра,
І сонце не гасне за лісом.
Нічого не вдієш: прощатись пора,
Незнані, знайомці і рідні.
І зимно зітхає Холодна гора,
І супляться сосонки мідні.
Нічого не вдієш: прощатись пора,
А скільки хотів ще зробити!
І груди жадоба життя розпира,
Як завжди готова до битви.
То ж нащо прощатись?
І ти не тужи,
Бо розстані серце не хоче.
Уміємо жити - і як же не жить,
Де сяють закохано очі...