Насправдi все було не так, як треба

               


Насправді все було не так, як треба.
І що з того, що манна просто з неба
Нам падала до рук? І що з того?
Бач, камінь воду дав... Хіба ж це диво?
Де та омріяна і ніби-то щаслива
Земля обетованна? Що з того,
Що вирвались з полона? Скрізь пустеля...
А цей дивак Мойсей пішов за скелю
Та з кимось розмовля! А нас самих
Покинув, бідолашних! І до кого...
Молитись нам?
                То ж зробим золотого
Тільця собі заради власних втіх...

З тих пір плазуєм перед ним із віку в вік,
Юрба спотворених Мамоною калік.