Сердце
катапультой
в невесомость
брошено...
Вместе
наши пульсы –
это сон
из прошлого.
Ввысь ли,
в темноту ли,
время-кормчий,
правь ладью!
Мысли
утонули,
будто корчась
памятью,
Корчась
пустотою –
ни вдохнуть,
ни выдохнуть...
Впрочем,
вряд ли стоит
в том тонуть,
что выдохлось.
Вот бы
путь-пространство
повернуть бы
эллипсом,
Чтобы,
будто в трансе,
наши судьбы
спелись в нём!