СЕНС ЖИТТЯ
У світі страшно жити,
Коли нема тепла, -
І світла – тільки тінь,
Бо, поглинає все вона.
І темно,гірко на душі стає -
Чого та доля не бунтує?
Ні крихти щастя - все сумує,
Ні подиху весни, ні сонця,
Краплинки весняної, буйної води,
А тільки та сувора завірюха -
Страшна зима, хурделиця...
Серце в кризі, заморожено.
Не розтопити подих ,бо він як сніг...
В житті нічого ти не зміг,
Ні розбудити, а ні народити.
Спасенну свічку не запалив у храмі.
Відсвіт, тебе б зігрів, у темряві -
Відкрив би - всю ширину світів...
-Я щастя , так хотів, бажав любові!
І пташкою летів, назустріч долі...
В небесну вись, я піднімався, грудьми,
Я всім вітрам протистояв,
Але життя на землю опускало, та
Било боляче, не жартувало -
Моя душа так плакала, кричала.
Надіялась на щастя , звала...
-А ти держись, на чисте небо подивись!
Там сонце ясне, так горить!
Зігріє душу промінь сонця вмить.
Струна в душі, так ніжно забринить.
У серці пісня зазвучить і заспіває.
І кольорами навкруги Земля -
У сяйві сонячному засіяє.
Життя сенс має!
30 жовтня 2008 р.
Надія Мартинова Данчак