Ой,Надієчко,Надійко,
Мого спокою злодійко !
Защеміло в грудях болем:
Я такого ще ніколи
У своїм житті не відав:
Ходиш ти за мною слідом !
Навіть в школі,на уроках,
Погляд твій блакитноокий
Одного мене шукає !
То ж давно питати маю:
Чом до мене небайдужа?
Переслідуєш,ще й дуже ?!
На футболі м'яч ганяю,
Гол із криком забиваю:
І тоді в моїй ти думці,
Як один підручник в сумці.
А сьогодні я злякався:
Я б нікому не признався,
Що про тебе стільки мрію !
Та свою сестру Марію
Нині в дитсадок збирав,--
І Надійкою назвав..!
Добре,мамця не почула,
Бо усе була б збагнула..!
І тоді рішив я:
Досить !
Думатись тебе не просять !
І пишу цей лист тобі,
Щоб ти знала далебі:
Думать я втомивсь про тебе;
Не приходь у сни,не треба;
Не турбуй мене щомиті,
Хочу я спокійно жити !
Ну,а в класі,навіть взавтра,
Ти в той бік,де моя парта
Не дивись,не посміхайся,
І не дуже задавайся...
І з сусідом на уроках
Не шепчись,як та сорока,
Та в мій бік не кидай оком...
А як підемо додому:
Ми з тобою --- не знайомі !
Йти попереду старайся,
Та що-раз не оглядайся..!
А підійдеш до будинку,
То малесеньку зупинку
Зробиш,де ліхтар стоїть :
А я слідом,у ту ж мить,
Твій портфель тобі віддам,
Й побіжу додому сам...