Згадай на Драгобрат дорогу серед ночі,
Як наміри свої сердито посилав,
Денис там ледь живий непевно шкутильгав,
Та Близниця була, і місяць тішив очі.
Дощу ажурний плащ і Петрос вечоровий,
Крутоберегий схил – малиново-густий,
Урочистість смерек, цвіт полонин рясний,
І в гривах табуну – заплуталися дзвони.
Пориви вітру на стежинах Чорногір‘я,
Про кисляку ковток – непогамовна мрія,
І дзбан із молоком – духмяний і п‘янкий,
Іскристий подих вечорових ватр,
І воду Довбуша, і корінь золотий,
І невловимий слід – по бескидах Карпат.
1996