Оточивши себе мегафонами,
Вона прагне чуттєвого вибуху.
І сама себе переконує,
Що любити їй більше нікого.
Не сприймає нічого, крім болю,
Сублімує, небога, бо ж генами
Закладалось кохатися вволю –
Обладнала себе антенами.
В ній цвіте разпашіла врода,
Вона – чорна лукава кішка
За вікном – невловимо горда.
Хто ж її забере у ліжко?