Пасмами довгими ген понад річкою
Сивий туман заклопотано стелиться,
В ньому малесенькі вогники-свічечки
Палахкотять: то кульбабки між деревців.
Біля кущів верболозу зеленого
Сивий туман зупинився стурбовано
І величезною хмарою берегом
Став підійматися в небо схвильоване,
В небо, дрімотою ще оповитеє,
Ніжно-рожевим світанком ціловане.
А на лугах вже прокинулись квітоньки
Й чемно вітаються дивними мовами.
23.07.07.