На це чудо довго чекав Я
А саме на сон позитивний
Читайте цей віршик наївний
Про світ веселий, де життя простіше
Де поцілунки тамують спрагу
Ну а Поплавський співає раггу
Хотів щоб життя було батутом
Або великим матрацом надутим
Як не вдалося чергове сальто –
Лице цілувалося з асфальтом
Тут не треба про майбутнє думати
Лише далі спати продовжувати
Тут тільки кохання і немає порно
Від цього не стане дурно
Подорожувати потрібно
Бо кінця дороги не видно
І не кажи що це дивно
Свій світ придумати кожен здібний
Тут поезія – це вогняна колісниця
Яка прокладає ниву в пітьмі
Чи засіяти поле дозволять мені?
Хто буде жати – яка в тім різниця?
Цей вірш не витяне з тої глибокої ями
Але песимістів навчить думати мізками