Шуми, могутній Океан - сильніше,
Бо ти кораблі марно підкоряєшь.
На суші - Людина, і владі, що їй дана,
Не стане скелястий берег краєм.
Краплі дощовій, зі стогоном, з могили,
Не в силах оволодіти бігом хвиль смертельних.
І знову здаючись неприборканій стихії,
У твоїх глибинах гине Людина!
Так і не досягнув цілі свого життя...