Я тебе пізнавала –
Мов хороше вино
По краплині пила-смакувала.
Десять літ це тривало,
Захмеліла давно –
Міцно в тебе я так закохалась!
Твої очі зірками
В небесах голубих
Мене вабили, звали-манили.
Що було поміж нами?..
Ми – нещасні раби
Всіх обставин, що нас оточили.
Та тебе вже немає…
Зовсім більше нема!..
А я й досі ще мучусь, страждаю –
Бо похмілля триває.
Певно, винна сама.
Ти чекаєш мене там… у раї.
20.08.07.