згасала ніч, розбещена коханням,
тремтіли зорі на ії руках...
грайливий вітер, як палке зізнання,
затамувавши подих на вустах,
приніс туман прозорий в подарунок
і... ледь торкаючись ії колін,
лишив на них солодкий поцілунок,
розтанувший луною полонин...
зітхнула ніч... укрилася в тумані,
заснула на світанку у гаях,
чарівна, чорноока, чудна пані
з мрійливою усмішкою в очах...