На цім сумнім шляху від «так» до «ні»
Ділитися ще довго помилками…
Хіба це знак «приходив уві сні»?
Ти будеш снитися мені роками…
Хіба це привід «погляд, мов вогонь»?
Я вже не пам’ятаю і обличчя…
Ні губ на смак… ні дотику долонь…
Хіба ім’я?! Та все одно не кличу…
Чим існування гірше за життя?
Різниця хоч мала, та не відсутня…
Чому? Я вже на крок до забуття…
Чому на крок?
Бо ти - це незабутньо…