- Про що цей вірш? - Та я не знаю
Він про каміння, так гадаю
- Ні брате,ти совість маєш?
Ти у філософа знов граєш?
- Я може й граю, та вірш про те
Що їх значимість не просте
Можуть лежать на землі
В печері чи на сонці
Одні під хвилями спокійно сплять
Інші в Долині Смерті плавають
Вдень сірі вони та непримітні
Вночі слугують периною для злиднів
Можуть людину частувати хлібом
Та часто, від їх гніву, гинуть діти
Є каміння з якого ювелір пил змиває
Є й те, що красується на самогубця шиї
На одних будуть писати про дату,
місце і любов одного до другої
На інших про честь, свободу,
і смерть заради друга
Одні не визивають ні яких асоціацій
З тими що в нирках, життя нормальне і не сниться
Та найстрашніші, ті що у душі каміння
Що ліквідують будь які докори сумління
Для яких байдуже найщиріше кохання
З яким не знайти вам порозуміння
- Ти зрозумів суть, що я хотів ним передати
- Ні! Я просто перестану з тобою розмовляти...