Як спека млосно всюди розляглась,
Стулила очі – мов покрила пилом,
Як воскове, розплавила все тіло,
Скрутила і скувала кожен м‘яз.
Зі спрагою навіки обнялась,
Без подиху, так втомлено-сонлива,
Ще до світанку пару перегріла –
І в небуття занурює весь час.
Пульсує кров в потилиці і скронях,
Відлунюючи мляво, несинхронно –
Над гранями – свідомість проплива.
Стіну від світу вивела задуха,
Й несила зовсім з пориванням духу –
Справлятися – закута голова.
1996