Вона одягала сукню, щоб прикрити розбите серце,
На дуже високих обцасах танцювала на табакерці.
Вона гордовито несла у танці важенну душу,
Яку прикривали із шовку звабно кокетливі рюші.
Безсоння в туребку від бабці пакувала, щоб трапились потім,
Де рейки зійдуться і станції, якщо не запізниться потяг.
Як стане колоїдним простір, то всі паралелі зіллються
У пристрасть, яка виходить за межі всіляких презумпцій.
Вона замовляла роумінг із акцією на вічність,
Гоїла диханням штучним свою покалічену дійсніть.
ВіндУ прочиняла, як вікна у сонячну несистему,
Напнявши на тіло хмари від частої еритеми.
У ліжко втрапляла із тінню, завше чомусь "валетом",
Творила малюнки фантазій за відомим лиш ій трафаретом.
Своїх некохань натюрморти вкладала у липові рамки,
Коли ж починала білими, - не втрапляла ніколи у дамки.