Пташка
Татьяна Осипова Мараховец
Пташці малій
В тенетах не до співів,
Хоч ті тенета
Зроблені із шовку...
Їй би в гніздечко
На старенькій сливі
До мами на плече
Схилить голівку...
Їй би поринуть
У той край казковий -
Де серед листя
Ніжиться веселка,
І хмари
Так кумедно суплять брови,
Коли сльозою
Падають на гілку....
Їй хочеться
Відчути теплий подих
Землі,
В якій маленькою зростала...
А сонце???
Вітра ніжний дотик??
Бажання....
Та цього тепер замало.
Маленькой пташке в сетях не до песен,
Пусть даже те сети плелись из шелка.
Гнездышка мир в старой сливе не тесен,
Маме к плечу б склонить там головку.
В тот сказочный край пушинкой порхнуть,
Где среди листьев нежится радуга.
Смешно хмурят брови вам тучи,( чуть-чуть)
Когда слезою на ветки падают.
Ей тёплой земли б почуять дыханье,
В которой росла и стала крылатой.
А солнце??? И ветра неги касанье,
Желанья… Это теперь маловато.