Перевод с укр. из Лины Костенко
На свете злом, холодном, руганном,
Где счастье сшито из разлук,
Простим с тобою ли друг другу мы
Печаль давно застывших рук?
Казниться ли, на долю злиться?
Но вот – за что? Ах, Боже мой!
За то, что сердце колотиться
Посмело в нежности немой?!
За неизменные приветы?
За тихий взгляд, что так пьянит?
Пускай нам солнышко посветит,
Печаль заката прозвенит.
Оригинал:
У світі злому і холодному,
де щастя зіткане з прощань,
чи ми пробачим одне одному
цю несподівану печаль?
Чи будем вік себе картати?
Але за віщо, Боже мій!
За те, що серце калатати
посміло в ніжності німій?!
За ті передані привіти?
За тихий погляд, що п'янить?
Нехай це сонечко посвітить.
Нехай ця туга продзвенить.