Проста буденність,
Чужа реальність.
Зів’ялі квіти,
Фатальна банальність.
Не щире «вибач»,
Злостиве «не кохаю».
Зламавсь годинник,
Я більше не чекаю.
А потім знову:
«Привіт, як справи?
Налити чаю чи може, кави?»
А потім знову
Слова кохання.
А потім знову
Болюче прощання.
А завтра завчене:
«Здраствуй, як справи,
Налити чаю чи може, кави?»