Мені не треба відчиняти двері,
Якщо потрібно я сама зайду.
Віддам себе віднайденій химері,
І перед нею в землю упаду.
Мені не треба слів «Тебе прощаю»,
Якщо потрібно, я помру в гріху.
Бо я іще на жаль, сама не знаю,
Навіщо він обрав мене таку.
Я не цікавлюся його життям. Так треба.
Для нього я чужа, але близька.
Вже затягнуло жовтнем наше небо,
Не вам судити, всі не без гріха.