Я не сама у цьому коридорі,
Нас двоє, ми однакові,
Не бачиш?
Вона сміється, а мене запитують
Чого ти плачеш?
Вона носить біле, я чорне.
Я націоналістка, вона англійським роком хвора.
У мене неї багато друзів, а я відлюдник від народження.
У нас різні інтереси,
Але спільне походження.
Мене звати Катя, вона носить ім’я те саме,
Вона встає пізно, а я прокидаюся рано.
В чому фішка? – Ми одна людина
В якої особистісне роздвоєння,
Правда дивно?!