Ще тепло.
Сніг пахне спогадами.
Життя нагадує зламаний годинник.
Вже тиждень - двадцята...
У вікно стукає ранок.
Вологе ліжко на якому сняться цікаві сни,
вікно, яке розбудило співом півня.
І ти:
- "Голубонько моя"!
Повільно підвожуся і як завжди на кухню,
де так по-особливому пахне твій борщ, зварений о п'ятій.
Бо ти прокидаєшся рано, і своєю посмішкою змушуєш прокидатися сонце.
Теплий плащик.
Він пахне твоїм життям.
Він чи не єдиний хто ввібрав у себе твій запах...
Зелена трава, на якій дрімає повне відро ще теплого молока.
І твій веселий голос:
"Давай - но снідати"!
Українська пісня приносить з собою твій відгомін.
Бо ти знала мою мову.
Подарована кофтина зігрівала все дитинство, аж поки я не виросла з неї.
Осиротілий будинок.
Холодно.
Моє улюблене крісло.
І гарно застелене ліжко, на якому зараз твоя душа читає мої думки.
Ще тепло.
Сніг пахне спогадами.
Життя нагадує зламаний годинник.
Вже тиждень - рівно двадцята.