Я хочу в поле, та бачу стіни,
Я вичерпана до половини,
Те, що неволить, зоветься "захист".
Я вийду звідси, але не зараз.
А те, що робить під серцем гірко,
Не знає міри, боїться мірки.
Землі не чути вже під ногами,
Бо замість неї проклали камінь.
В серці гуляє мова асфальту
І промовляє: "Може, не варто?"
Галас згортається в точку. Нічого
Не проростає з болю живого.