Лірика життя
Життя таке – не поле перейти,
Скоріше вже в болоті брід знайти.
І щоб, кістьми у бруд не полягти
То треба чисту совість зберегти.
Ви скажете –“ такого не буває”.
Та ні, той хто в душі, високі почуття ще має,
Не зама рається, не запродасться,
А ні за гроші, ні за багатство не зламається.
Ви скажете –“ та то, святий якийсь” .
Та ні, простий з сумлінням чоловік такий.
В душі у нього тепла, чисте серце б’ється,
А в голові думки чудові, про щастя та добробут пісня ллється.
Ви скажете – “та це фантазія, утопія”.
Таке життя у нас, усіх перемололо, наклонило і зломило.
Ні каплі чистоти, в душі людській не залишило.
Тоді для чого жити, прекрасне нам творити?
Вірші писати, картини малювати.
І так душевно, гарно, божественно співати.
Ліпити, будувати, нові висоти здобувати.
Ученим планети, світ розпізнавати.
Щасливим матерям малят народжувати.
А в школі їм знання давати.
Тоді, чого життя усіх ламає?
І душу, серце змінює, усіх переробляє.
То як знайти той вихід, із життя такого?
Пізнати щастя, радість, дружбу та любов.
Що треба нам зробити і як себе переробити?
Та просто, треба з Богом в серці жити!