ПРомчались роки і дитинство пройшло
Минуле моє в небуття відійшло
Полинули мрії, і радiсть, і горе
Хвилини щасливі, і усмішок море
Ми іншими стали, ми дуже змінились
Забули про казку, не віримо в диво
Ніщо не цікавить, книжки не потрібні
Ми ніби ті клони, між собою подібні
Байдужість і злоба правлять у світі
Не знаємо щастя, не вмієм радіти
А життя - таємниця, нестримная мить
Нам хочеться вмерти і хочеться жить!
Ми істину справжню не пізнаєм ніколи
Бо сіра буденнісь панує довкола!!!