Мамо, матінко рідненька, люба та хороша!
Вже твої укрила скроні сивини пороша.
Вже яскраві карі очі втома пригасила,
І рукам, таким умілим, працювать несила.
Не турбуйся, дай їм спокій, не напружуй очі,
Що не спали наді мною довгі-довгі ночі.
Я до рук твоїх, рідненька, ніжно доторкнуся,
І очам, таким ласкавим, вдячно посміхнуся.
Хоч пройшло немало років, ти - така ж красива!
Хай в життя твоє ввіллється днів щасливих злива.
Як люблю я запах ніжний рідного волосся;
Хай же стигне нескінченно днів твоїх колосся!
Я до тебе пригорнуся - більш мені не треба.
Ти - моє ласкаве сонце і безхмарне небо!