***

Коли вона засинала, він обіймав її так,
наче вона може зникнути у будь-яку хвилину.
Він божеволів, коли вона посміхалась
і нагадувала беззахисну дитину.
На її долонях танцювали янголи
і лоскотали його тіло.
А він тримав її за руку так впевнено й невміло.
На одинадцятій сторінці її паспорту
два слова -його серце.
Він розумів її душею, бачив дотиком,
обіймав подихом.
Коли вона промовляла його і'мя, на губах
лишався присмак меду з імбіром, такий же терпко-солодкий.
І з вірою вона падала у йго серцебиття,
його пульс і каяття.
ЇЇ душа завжди пахла весною, він упивався нею,
п'яніючи від поцілунків.
Лишаючись собою, він любив її такою,
такою незвичайною і простою
(2011. квітень)