Ці ранкові вокзали,
Ці нічні поїзди…
Я тебе проводжала –
І не знала куди.
У чужий і далекий
Неомріяний світ,
Із варягів у греки
В незліченності літ.
Ці осінні транзити
Вже не через, а крізь
Те невидиме сито
Між тепер і колись…
У весняній надії
Народилися ми,
В ніч святого Андрія,
В милосерді зими.
Нас гойдали вокзали
І аеропорти,
І ділили недбало
«ми» на «я» і на «ти».
Сиве небо безхмарне
Перекреслить крильми…
Ви ділили нас марно,
Залишилися ми.
І хоч люто й безсонно
Виють вовком світи,
В чоловічому «моно»
Ти не будеш один,
Та з далекої далі
Стиха перехрести
Сльози тихих вокзалів
І нічні поїзди.