життя – то перший мій експеримент,
це перша сходинка себе шукати в світі.
в нім головне – вхопити той момент,
щоб зрозуміти, нащо в серці квіти.
вони ростуть всередині, в душі,
та буйно проростають з кожним кроком.
ті квіти завжди кажуть: *ну ж, мерщій*,
вони для мене вічні, як пророки.
ці квіти завжди дивні, запашні,
вони дарують нам білет до перемоги,
щоб ми пройшли всі війни ті страшні
не втратили надію, руки й ноги.
вони примушують іти мене вперед,
оскільки досвід – то найвища мудрість.
він прибуває з швидкістю ракет,
забороняє чергову робити дурість.
ці квіти зовсім не марнують час –
вони все вчать мене сильніш тебе любити.
в такі хвилини, наче світ для нас,
і хочеться за кожного радіти.