Всё людское злое любопытство
Перемелют строгие ветра.
Евы материнское бесстыдство
Я не унесу в обход двора.
Пусть чужой неукротимый шёпот
Как роса на девственной траве.
Я любви своей бесценный опыт
Как венец несу на голове.
На моё уменье улыбаться
Пусть они как прежде негодуют.
Дай им Бог утрами просыпаться,
Только пусть судить не претендуют.
Ведь они наверное не знают,
Что на склоне вросшие стоят:
Их то снег, то пепел заметают,
На молитву души их скорбят.
И колышет сгорбленные тени,
Отражая, тёмная вода.
В мире человеческих растений
Сорняки родятся иногда...
Все людские злые проявленья
Глупы как телеги без колёс...
Пушкинского чудного мгновенья
Не испортит слабость женских слёз.
На любое пошлое ехидство
Смельчаков, плюющих в водоём,
Снова, преисполнена бесстыдства,
Я курлычу в небе журавлём.
Таня Даршт Всё людское... Цялото човешко...
„ВСЁ ЛЮДСКОЕ...”
Таня Даршт
Перевод с русского языка на болгарский язык: Красимир Георгиев
ЦЯЛОТО ЧОВЕШКО...
Лошото човешко любопитство
ще отвеят строги ветрове.
Евината майчина интимност –
бистър ручей с нежни брегове.
Нека чуждият досаден шепот
е роса на девствена трева.
Дните на любовния ми трепет
са венец на моята глава.
Към страстта да се усмихвам може
негодяи нагло да се взират.
Сутрин да се будят, дай им, Боже,
но за съдник да не претендират.
Те навярно още не отчитат,
че на склона към смъртта стоят:
сняг и пепел с гръм ще ги замитат,
за покой душите им скърбят.
И разклаща сгърбените сенки
в глъбините тъмната вода.
В парка на човешките растения
бурени се раждат за беда...
Лошите човешки проявления
са като кола без колела...
Пушкинското чудно мигновение
не отрича женската сълза.
И към всяка пошлост вероломна
на смелчаци, плюещи в морето,
все така безсрамна и свободна,
като жерав ще крещя в небето.
Красимир Георгиев 15.02:46.10.2011 http://www.stihi.ru/avtor/fliorir
*
Перевод на украинский язык - ЖАНЕТТЫ АКИМОВОЙ (Буковина)
Благодарю за участие в организации перевода - Татьяну Бондаренко-
руководителя поэтического сообщества "Стихов прозрачных переливы...".
Прикру людську цікавість
Суворі здолають вітри,
Та Євину безсоромність
Не треба ховать нікуди.
Нехай вже нестримний шепіт
Загубиться десь у траві,
Любові безцінний досвід,
Короною – на голові.
Так, вмію я посміхатись,
Обурені – тільки вони…
Дай, Боже, їм просинатись,
Але не судить між людьми.
Вони ще, мабуть, не знають:
У землю по пояс вросли,
Їх попіл, сніг замітають,
О, душо, молитву проси!
Хитає немічні тіні
Бурхлива, холодна вода,
Та серед лЮдські рослини,
Родиться й бур’ян, от шкода!
Зловмисні, погані вчинки –
Безглузді, як віз без коліс,
Так примхи якоїсь жінки
Не всіх доведуть до сліз.
На кожне їхнє паскудство
Я знову в душі – менестрель,
Не дивлячись на все людство,
Курличу, немов журавель.
*
ВСЕ ЛЮДСЬКЕ... (перевод на украинский язык: Петр Голубков,
автор Стихи.ру)
Все людське недобре любопитсво
Перемеле сивий млин вітрів...
Материнське Євино безстидство
Я не понесу в обхід дворів...
Хай чужий неприборкАний клопіт –
Як роса з дівочої трави...
Я свого кохання цінний досвід
Як вінець несу на голові...
На моє уміння усміхатись –
Хай обурюються, як раніш...
Дай їм, Бог, уранці прокидатись,
Тільки не судити мене більш...
Бо вони, напевно, і не знають,
Що на схилі, врослії, стоять:
Їх то сніг, то попіл замітають,
На молитву – душі їх скорблять...
І колише згорблені їх тіні,
Відбиває темрява води...
В світі чоловічої рослини –
Бур'яни родЯться іноді...
Злі діла людські несамовиті –
Як вози дурнІ, що без коліс ...
Дивовижність Пушкінської миті
Не зіпсує слабкість дамських сліз...
Я, на всі вульгарності, єхидства
Плюючих у чистий водоєм,
Знову, переповнена безстидством –
Прокурличу в небі журавлем...