Я покохав Вас велетнi Карпати,
Озера чисті і стрiмки рiчки,
Гуцулiв дружніх мальовничi хати,
Смерек струмких смарагдові свiчки.
Як килим, вашi дивні полонини,
I кришталевий дзвiн джерел ясних,
I пiсня щира, що до серця лине,
І полонянок щебетливий сміх.
Мене ви полонили вже на вiки,
Нехай разлука з Вами омине,
Нехай лелеки вам приносять діток,
Коханням квітне серце кам*яне.
Я покохав вас, велетнi Карпати,
Любов*ю, що нiколи не мине,
Де б я не був, я буду повертати,
Щоб тут вiдчути щастя неземне.
Чудові Карпати, як Вас не любити,
Не линути серцем до свiтлой краси,
Яка не минає нi взимку, нi влiтку,
Спiвучо лунає на всi голоси.