Пам'ятаєш, як все починалось,
Переповнений мрією ти,
Був на самій вершині здавалось,
ще незнанної тут висоти.
Пам'ятаєш, як дерся на гору,
Щоб досягти своєї мети.
Не забулось, як падав ще вчора,
Та вставав, щоби далі іти.
Тож тримайся міцніше - не падай,
А впадеш - знов на гору дерися.
Бо за зрадою завжди йде правда,
а тому, друже мій, не журися!