Хтось неймовірно злий
спотворює собі життя!
Хіба мені нема
ніякого діла до цього???
Дощ уперіщив...
Вперто змиває минулі багаття,
Минулу неміч іллюзій,
велич усього.
Мабуть, не треба ламати
ніяких вигаданих стін.
Дощ уперіщив...
На обличчі - сонячний зайчик посмішки.
Наче мала дитина побіжу по калюжам.
Хто завадить мені?
З диким реготом впаду навколішки.
Злива закінчиться,
минуле, майбутнє і теперішнє.
І чиясь неприхована злість
не торкнеться моїх очей.
Все дуже просто відбувається,
як сонце вранішнє...
Ти підійдеш до моїх
розчинених дверей...