Думи мої, думи… сьогоденні.
Доброго дня чи вечора, дорогий читач моїх думок!
Як радісно душі моїй, що є кому почути її…
Минуло трохи часу від перших моїх прозових спроб…
То був такий не стриманий крик моєї сутності, гострий біль,
фонтан емоцій… То мій досвід.
Якби хто знав, як я люблю ніч! Бо вночі я, немов циганка –
вільна і пристрасна, щира з собою і зі світом! Це такий час доби,
коли я якнайвільніша, якнайщасливіша і щедра на відчуття. Дякувати Богу,
ночі зараз темні, зимові.
Я щаслива! Сьогодні я до нестями щаслива, бо маю в собі передчуття чогось
прекрасного, бажаного, такого довгоочікуваного, вистражданого… Я вже не страждаю,
я хочу бути вільною від цього принизлого почуття, бо я чекаю полегшення – радості!
Я йду тією стежкою, яку освятив для мене Творець, я знаю, то Він вистеляє її
для мене, випробовує мене, зупиняє, аби я збагнула пройдене і прискорила кроки…
Зима 2011 р.
http://stihi.ru/avtor/milakir14