Розлив бузок парфуми у саду,
Магічним снам буття готова сцена,
Я знов прокинулася, я до тебе йду,
Ти зачекався, мабуть, вже на мене.
Співає вітер, як Тризубий Стас,
Заспаний ранок позіхає чемно,
А я біжу, щоб наздогнати час,
Все дні і ночі, згаяні даремно.
Вуста подібні - ні, таки не ти!
Що ж так багато їх, на тебе схожих?
Спливає час - не схибити, знайти!
Вдивляюся в обличчя перехожих.
Мені назустріч, знаю, ти ідеш,
Душа болить від страху та екстазу...
Хтось знову довго поряд йде, і все ж
Мене ти дочекайся цього разу.