Я зникаю ... як і Той туман…
Я гублюсь в його обіймах….
Як шкодА….
Ніхто не знав…
Що весна нічого вже не змінить…
ТИ помітиш, що нема туману?
Ти помітиш сонце і чистий небосхил?
Ти почуєш поезію прощальну…
що лунатиме у сяйві тих нічних світил…?
ТИ мріяв, що колись…
твоя душа……моя душа…назавжди..…
то ж поки що кохай, їж... і молись….
а я піду, дізнаюсь, чи це правда...