Подаруй квіти літа, мій милий, сьогодні для мене.
По одній - за прожиті в бурхливому світі роки.
Підійди, обійми, нагадай про кохання шалене.
Поцілунком палким доторкнись до моєї щоки.
Кожну квітку твою спогад пройдених років торкає.
Кожна з них неповторна, красива і трішки сумна.
Бо життя веселкове, ти знаєш, не завжди буває,
Ще, буває, бринить, як натягнута срібна струна.
Подаровані квіти візьму і притисну до серця.
Як багато їх - навіть не можу швиденько злічить.
Подивлюсь в твої очі - глибокі, зелені озерця,
Усміхнусь, а тоді, в тих очах розчинюся умить.
Полечу до небес, бо нічого вже більше не треба.
Залишу в вишині свій щасливий і радісний сміх.
Упірну в забуття, і салютом до сьомого неба
Стануть квіти кохання, що падають тихо до ніг.