Не вiрю! Пробач непокору...

Дмитро Степ
Пробач гріхи, мій мудрий боже
І за допитливість прости,
Один лиш ти, все знати можеш...
Скажи – навіщо ти творив світи?
Нащо створив собі проблеми,
В чому творіння твого сенс?
Чи може хтось попутав клеми
І пішов звивисто процес?

Не вірю!
                Пробач непокору   
І не карай мене до сліз –
Створив ти фауну та флору,
Але ж людину - створив біс!               
Вже б*є на сполохи Природа,
Тіка звірина від погонь,
А оця бісівська порода
Ще й масла підлива в вогонь.

Гинуть природні талісмани
Світом гуля панічний страх
А люд – немов обпився мани
Готує сам вселенський крах.

Грабують надра активісти
Качають магму з по-під ніг
То може, боже – розгнівись ти
Та вдар в лич блискавкою їх.
Бий по тій жадібній "еліті"
Що натягла жупани панські,
Що лиш мздоїмством знаменита
Та віроломством з часів ханських.

Квапся творець!
Час в швидкоплинному зеніті –
Диявол ширить в глиб коріння...

Я вірю! Йдуть останні миті
Для сатанинського створіння....

                11.07.2011р