Я був людиною немов єдиною
Впітьмах волаючи про каяття.
І зовсім іншими здавались, дивними,
Немов примарними ваші життя.
Ходив я осторонь усіх збіговисьок,
Похмурих шабашів і групуваннь.
І при собі тримав своє "чудовисько",
Не абсорбуючи безглуздих знаннь.
Але невпинні є стрілки годинників
І час природньо що бере своє.
Хоча покарано не всіх негідників,
Тому роботи ще багато є...