Я до тебе примчу, прилечу, чи прийду...
Я тебе на очах всього світу вкраду.
Прожену з твого серця і біль, і печаль,
Закручу в другий бік часу дивну спіраль.
Ти не будеш для мене вже більше чужим,
Весь твій біль зашепчу ворожінням земним.
Залікую всі рани й порізи життя,
Вдвох на сьомому небі знайдем забуття.
Диким хмелем до тебе на груди схилюсь,
Сонця променем ніжно волосся торкнусь.
Подарую тобі різнобарвну весну,
Пам'ятатимеш завжди мене лиш одну.
Я стожари покличу на поміч собі,
Розкажу їм про очі твої голубі.
Про той лід, що не тане у серці давно -
Запалає жагучим бажанням воно.
Ти почуй мене, любий, за тисячі миль.
Я до тебе примчу через хвилі і штиль.
Я все зможу, я сильна, я поруч стою!
Тільки ти не відкинь допомогу мою...
Я к тебе прилечу, и примчусь, и приду...
Я тебя на глазах у людей украду.
Помогу удалить из души всю печаль,
Даже времени вспять закручу я спираль.
Для меня никогда ты не станешь чужим,
Твою боль излечу заклинаньем земным.
Исцелю все порезы и раны судьбы,
Вознесу к небесам за тебя все мольбы.
Диким хмелем к тебе я на грудь приклонюсь,
Солнца лучиком нежно макушки коснусь.
Подарю для тебя озорную весну,
Помнить будешь, из всех, ты меня лишь одну.
Я Стожары на помощь себе позову,
Расскажу, как люблю твоих глаз синеву.
Растоплю весь тот лед, что на сердце давно -
Запылает желанием страсти оно.
Ты услышь меня, милый, за тысячи миль.
Я к тебе доберусь через волны и штиль.
Все смогу! Все стерплю! Вот я - рядом стою!
Только ты не отринь, милый, помощь мою.