Дивне місто з казок Аладдіна,
Де віки підповзають впритул,
Тут історія спить, мов дитина,-
Сіро-біло-рожевий Стамбул.
Що сьогодні тече в твоїх жилах,
Скільки націй злили ручаї?
На розщебнутих сивих вітрилах
Ще відходять галери твої.
Сплять красуні у синім Босфорі,
Шкірить зуби розлючений лев,
І лукаво-замріяні зорі
Тихо сходять на віти дерев.
Тут імперії гордо вставали
Й розсипалися в порох віків,
Споконвіку тут вірші складали,
Дивувались на хист малярів.
Що тобі ці падіння і злети,
Як зозулі на вічність кують?
І на заздрість стрункі мінарети
Зачаровано честь віддають.