Неоклассицизм в литературе не считается примером.
Писал Котляревкий свои "вирши" как некий образчик издевательства над БЕЗГРАМОТНОСтЬЮ губернского пошиба. С искусственным применением сельского варианта балачки. Ярчайшим примером этого есть применение слова "но" вместо "але" или "або", если ты уж Энеиду затронул.
Я ведь тебе незря писал: ГЕЦМАК! Учи народное иносказание, потому что ещё и Котляревского запишите в "свидоми украинцы".
Почитай внимательно его биграфию.
Я, також, буває щебечу
І, з вербою, щиро-о так плачу
Авжеж! - Розмовляю я РЕЧЬЮ
А мову, спілкую на вдачу.
Бо мовою з ким я спілкуюсь?
З тобою. З ржавілим "лицарством"
А, як же з Великим цим Царством
Як з Русью всієй поцілуюсь?
Гецмак, що не знає основи.
Ти лічиш хочаб на долонях?
Чи скачеш до сьодні на конях?
У межах укнаїни - обнови!
Бо то є не межі - мережі
Бо це - каламутнії води
пройдуть не віка, а погоди!
... не стане і місця для вежи!