Свідомість,мов шлунок,розділена...
Як у Стендаля-на червоне і чорне.
Меблі нові і стеля побілена...
Красиве всередині стало зовні потворним.
Часто крізь сон чути запах амброзії,
ніздрі цинічно б'ються в істериці...
Груди з'їдає латентна корозія,
ми всі на снодійному,ми всі ізотерики...
Полярне сяйво у мене в кишені,
там зігнений кутик на 123 сторінці.
Стоїть на воді й розсипає словами жмені
якась до болю знайома,неадекватна жінка.
Кожен розділ вона починає спочатку-
бере чистий листок і чорнило.
І пише,пише... так невимовно вправно та вміло,
ніби зав'язує чоловічу краватку.
Хтось потім,мов ненаситний,
скажений
усю її до останньої крихти читає.
Вона викликає голод шалений,
вона живить собою і ...надихає.
Автор- March 3rd, 2011
Свідомість,мов шлунок,розділена...
***************************
Юмористичний віршик на версію March 3rd
Свідомість,мов шлунок,розділена...
Жила собі одна неадекватна
Пером своїм такого натворила
Всім легеням з південного містечка
Щоб скрить тату -краватки начіпила
Тепер усі вони нюхнувши плану
Її читають,хлопають в лодоні
Наситившись з руки її оману
Гарцують біля неї-ніби коні
Така собі руда і довгов"яза
Як пчілка трудиться ,не знаючи утоми
Про кишківник -написана образа
В якогось дуже милого- поета "Роми"
Навіщо в нього зводить спазмом шлунок
Вулканом пре і ділить все на часті
Її вірші-то просто подарунок
Без вимислу,без суті і без фальші
*****************************